Популярне

Тернополянка відвідала 25 країн світу

Діана Гоголь вирішила спробувати свої сили і втілити давню мрію побачити якомога більше світу. Для цього пішла працювати на круїзному лайнері. Зараз дівчина приїхала в Тернопіль у коротку відпустку, після чого знову повертається на борт.

Чи легко було наважитися на роботу на круїзному лайнері? Які були вимоги до претендентів?

–  Я себе не переконувала і не наважувалась. Насправді, це було дуже спонтанне рішення, одне із тих, яке приходить десь на півшляху із роботи додому, в момент, коли розумієш, що або ти починаєш втілювати свою мрію в реальність зараз, або ніколи.

Вимог було не так багато: розмовна англійська мова й досвід роботи в барі. Для мене було дуже складно, тому що моя англійська була на рівні: «Ланден із зе капітал оф Грейт Брітан». Але якимось дивним чином і нереальними зусиллями мені таки вдалось потрапити на круїзний лайнер.

– Пам’ятаєш свої перші відчуття, коли ти стояла на борту величезного лайнера?

– Я вже і до того бачила круїзні лайнери, коли мандрувала Італією минулого року. Тому для мене це не було чимось новим. Але відчуття були дивні, тому що я не знала, що мене чекає в цьому моєму новому домі на наступні 8 місяців.

 – У чому полягала твоя робота? Яким був твій перший день на кораблі?

– Я працюю офіціанткою в барі, тобто приймаю замовлення і розношу їх. Насправді, це один із найлегших варіантів роботи на лайнері. Перший день я пам’ятаю добре, але таке враження, що це все відбувалося не зі мною. Я не розуміла, що від мене хочуть, ще в перший день корабель трошки хитало, то я ще й почувалася не дуже добре. Але мені пощастило, що один із супервайзорів розмовляв російською і все мені пояснив.

– Переваги/недоліки. Що вдавалося найважче?

– Переваг багато, я б сказала, їх більше, ніж недоліків. Для початку, знаходишся в англомовному середовищі, тобто неймовірно швидкими темпами вивчаєш англійську. Потім – ти спілкуєшся з людьми практично зі всього світу, тобто вже маєш якісь інтернаціональні знайомства, а з часом навіть дружбу. Так само ти бачиш культурні особливості інших народів, що вже й так дуже цікаво. Ти подорожуєш. І це напевне найголовніша перевага. Плюс – ти заробляєш непогані гроші, а також не платиш за проживання, комуналку, харчування і тому подібні речі. З мінусів – тільки 10-ти годинний робочий день, вісім місяців, без жодного вихідного. Найважче – це розуміти акценти ірландців і шотландців, ну, і як я сказала вже –  працювати 8 місяців без вихідних.

– Хто зазвичай відпочивав на твоєму лайнері? Чи зустрічалися українці?

– Компанія в якій я працюю британська. Тому нашими гостями були британці. Одного разу я зустріла жінку з Росії. Вона вийшла заміж за британця. І ще зустріла одного естонця, який приїхав жити в Британію років 15 тому.

– Тепер про подорожі: де вдалося побувати завдяки роботі?

– Подорожі – це найцікавіша частина роботи на круїзному лайнері. За майже вісім місяців на кораблі ми двічі перепливли Атлантичний океан, майже 6 місяців провели на Карибських островах і побували в північній Європі. Загалом я відвідала 25 країн.

– Які країни, міста вразили найбільше? Чим?

– Кожна країна по-своєму особлива. На Карибах я закохалась в острови Бонейра і Курасао. Перший, тому що якимось дивним чином я відчувала себе там, як вдома, в другий – тому що він нагадував Нідерланди. Взагалі, майже всі країни Карибських островів дуже бідні й нерозвинені. Там по факту окрім пляжів нічого немає. В Європі мені дуже сподобався Стокгольм і Копенгаген – це столиці Щвеціі й Данії. Не вважайте мене не патріоткою, але я  не тямила себе від щастя в Санкт-Петербурзі, бо саме там я знайшла борщ і сирники, а після шести місяців на кораблі, нічого так не хочеться, як нормально виспатись, борщу і сирників! (сміється – ред.) Також мені сподобалась Англія, не зважаючи на те, що там завжди хмарно й сіро, а в архітектурі переважає готика. Ну, і британці справді знають, як розважатись.

– Чи купуєш щось на пам’ять? Якщо так, то що саме привезла з собою додому?

– На пам`ять купую магніти. Знаю, що це банально, але мені це подобається. Також в деяких країнах купувала і інші сувеніри, такі як календарик, черепашка, ловець снів, браслетик, блокнот і тому подібні речі.

– Траплялися курйози?

– Я не можу жити без курйозів! Був момент, коли пропустила зміну, тому що не перевірила графік, потім мене за таке потужно сварили. А одного разу вернусь на корабель за 5 хв до початку зміни. Ох, я і бігла тоді! Ну, і найбільший курйоз, який зі мною трапився, коли один із гостей випив занадто багато і почав залицятися. Вже за три хвилини прибігла охорона і забрала його. Наступного дня цього гостя відправили додому.

– Чи не шкодуєш про свій вибір чи плануєш повторити?

– Так, я вже підписала наступний контракт і в середині серпня повертаюсь на борт. І якщо чесно, я думаю, що це буде не останній мій контракт на роботу на круїзному лайнері.

Олександр Микитів
Всі статті автора

Тернопіль

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією