Популярне

«Байки-Майданки» та «Байки-АТОманки». Творчість під впливом Майдану Інтерв’ю з Віталієм Пригорницьким

Здається, що пройшло чимало часу від тих піднесених і болючих днів Майдану. Хтось за цей час розчарувався, хтось ні, а хтось, так змінився, що немов інша людина народилась на світ.

З’явилась на фундаменті тих подій і новітня українська творчість, прикладом якої став молодий поет і байкар Віталій Пригорницький, з яким минулого року ми познайомились на презентації його першої книги під назвою «Байки-Майданки», а вже за півроку з’явилась ще одна книга «Байки-АТОманки», представлена вона була в рамках великого книжкового Арсеналу в Києві. Як народжувалось революційне мистецтво і що до цього вело розповів сам Віталій.

Я народився в м. Бровари 34 роки тому. Впевнений, тільки-но почав говорити – і рими злітали з вуст. Пробував  щось там римувати ще в початкових класах школи, і моя вчителька ще тоді сказала – в тебе є творчі здібності. Щоправда, я взагалі не пам’ятаю рядків з того, що я тоді писав, щось дитяче звичайне, про любов, про природу. Єдине, що намертво засіло в мізках – це назва одного з найперших віршів «Криничка». На жаль, процитувати його не можу – і навряд чи хтось його відтворить. Пізніше, років в 11-12 я списав кілька величезних товстих зошитів «серіалами» - так на мене подіяли перші «мильні опери», якими захоплювалися як дорослі, так і діти. І то була перша і фактично остання спроба моя писати прозу.  Мій тато завжди хотів, щоб я став журналістом. Я його мрію не здійснив, хоча в студентські роки інколи писав статті в деякі газети. До слова,  батькова мрія таки збулася – мій менший брат вже багато років кореспондент журналу «Футбол», і ним написані чимало  статей та взято кількасот інтерв’ю у сучасних футболістів. Хоча ми обидва за освітою економісти.

- Чому почав писати саме за часів Майдану?
Коли почався Майдан – моя творчість прийняла новий оборот. До цього моменту фактично все життя я писав російською і всі свої вірші зберігав у комп’ютері,  ніколи не розповсюджуючи їх. Події, що змінили життя усіх нас вплинули і на мене. Я почав писати громадянські та патріотичні вірші, потім почав висміювати обмовки, «перли» політиків та громадських діячів, причому як ворожого клану, так і власних. Такий гумор матеріалізувався у байки, я написав їх близько сотні за рік, благо прецедентів було достатньо.

Коли я почав викладати твори  у соціальні мережі – був приємно здивований, бо навіть не думав про таку реакцію читачів - люди цитували та постили їх. Був дійсно вражений, скільки народу наразі не байдужі до сучасної творчості.

Байки та вірші лягли в основу двох книг – «Байки-Майданки» та «Байки-АТОманки». Як написали редактори на одній з них – «людство вижило лише тому, що сміялося». Бо, незважаючи на війну, на всі сумні події наших реалій інколи хочеться хоча би посміхнутися. Окрім того, ми стали свідками історичних подій в нашій країні, тому важливо було зафіксувати по можливості все, що відбувалося довкола. Як казали мені потім люди, прочитавши книги, ми і сміялися, і плакали, і задумувалися над тим, що довелося пережити.

Окремо я би виділив дві поеми про Майдан і АТО.  Це твори про сучасну молодь, які не стали осторонь подій на Майдані, а потім і подій періоду антитерористичної операції на сході країни, Перша називається «Барикадні», наступна – «Барикадні в АТО».  Кілька дійових осіб заплітаються у особистих стосунках на фоні розвитку воєнних дій, у кожного з них своє ставлення щодо  подій на Україні. На думку багатьох читачів, вийшло цікаво і реалістично. Сюжет переказувати не стану, бо, можливо, хтось захоче ознайомитися. Поеми також увійшли до книг.

- Який посил до читачів несуть твої книги, про що вони говорять їм на твою думку?
Я завжди хотів, щоб люди мали надію. Щоб вони не втрачали її, не зважаючи на сьогоденну біль і прикрість. А надію має лише той, хто може посміхнутися крізь сльози. Тому, не зважаючи на смуток, який також присутній в книгах, на обкладинках зафіксовані «герої» з їхніми перлами.

- Хто став ілюстратором і чому саме ти обрав політичну тему?
Обкладинки малювали художники видавництва «Український пріоритет». Деякі байки супроводжуються карикатурами, за що я вдячний талановитим майстрам пензля та олівця. Без цих малюнків книги не були б такими яскравими.

- Окрім політичної теми пишете сьогодні щось для душі?))
Звичайно, окрім політичних тем, я пишу і пейзажні, і любовні вірші, тексти пісень. Ось нещодавно Юрій Футуйма, відомий тернопільський виконавець представив танцювальну пісню на мої слова «Поцілунки у Карпатах» і активно виступає з нею на концертах в Західній Україні. З Юрієм у нас планується ще кілька ритмічних прем’єр.

Зараз я поступово відійшов від політичних байок і громадянських віршів, бо сказано вже достатньо. Хочу сконцентруватися на любовній поезії. Весною почав писати поему про життя жінки, яка згадує певні моменти свого життя – перше кохання, голодомор, велику вітчизняну війну. Проте поема буде не політичною. Життєвою. Буквально кілька днів тому знову передивлявся матеріал, написано близько тридцяти сторінок, думаю, восени-взимку закінчу її. Бо до цього моменту на попередні поеми я витрачав кілька тижнів, і вперше я пишу «наскоками» щось почну і відкладаю на «потім». Зараз забагато роботи – я підприємець, займаюся фармацевтичним маркетингом, треба ж ще й якось жити, а не тільки творити. Бо творчість сьогодні – це затрати, а не прибутки. Та для мене головне – донести її людям. Тим паче, якщо вона народжується легко. Я багато подорожую, і тому чимала частина творів народилася у дорозі, коли я розглядав крізь вікно машин, поїздів чи маршруток красу нашої природи.

Хтось слухає музику в плеєрі, хтось читає – я творю. Частину віршів я написав взагалі у метро. Бо коли їдеш півгодини з одного кінця столиці у інший, то просто шкода часу. От і проводжу його з користю, занотовуючи рядки в чорнові есемески мобільного. Пам’ятаю, коли писав поему «Барикадні», то за хвилин двадцять народжувалася ціла сторінка. А потім вже приїжджав додому, корегував, відточував слово. Мабуть, зі сторони це виглядає смішно. Бо я вдивляюся в екран і строчу текст, як ошпарений. Нормальні люди смс так не пишуть. Але я ж творча особистість, мені можна)))).

Бажаю усім творчості і радості – саме це сьогодні усім нам потрібно, аби жити і розбудовувати державу.


 

Костилєва Наталія
Всі статті автора

Інтерв’ю

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією